Сьогодні сонячно. Я сиджу на терасі однієї з його улюблених кав’ярень. Повз мене проходять зовсім різні люди з різними проблемами, різними мріями. Проте є дещо, що їх об’єднує, - вони не знають. Вони не знають нічого. Не знають, що трапилося сьогодні. Не знають, що сьогодні мій світ скінчився.
Як тільки він прийшов, я все зрозуміла. Мені не потрібні були слова, щоб зрозуміти його, відчути його настрій. Він просто мене більше не кохав. Це сталося майже миттєво. Раз, і все. Дуже просто. Раз, і той дивовижний світ, який ми збудувати вдвох, почав тріщати по швах. Раз, і від нього залишився тільки мікроскопічний пил. Та біль. Окрім цього болю всередині мене не залишилось нічого.
Коли він пішов, відлік часу в моїй системі зупинився. Все дуже просто, була одна мить з ним, а тепер вічність без нього. Він був моїм життям, моїм повітрям, був моїм усім. А тепер немає його, отже немає нічого. Я відкрилась йому вся, а він безжально пошматував мою душу. Мене розтрощено. Мене зламано. Мене знищено.
Повз мене проходять люди, але ніхто з них не знає, що трапилося сьогодні. Все дуже просто. Сьогодні скінчився мій світ.

//это просто рассказ. ничего подобного в моей жизни сейчас не происходит.