Одного разу темної ночі жебрак, що йшов по дорозі, почув крик про допомогу, котрий лунав з дна забутого висохшого колодязя.

- Що сталося?- закричав жебрак в колодязь

- Я-філолог- відповів голос- не знайшовши в темноті дороги, я, нажаль, провалився в цю глибоку яму і тепер ніяк не можу з неї вибратися.

- Тримайся, друже, дай мені тільки розбодути драбину та мотузку- відповів жебрак.

- Стривайте хвилинку- закричав філолог- Ви неграмотно висловлюєте думки, до того ж Ваша вимова нікуди не годиться. Дуже прошу Вас виправити її.

- Ну що ж, , якщо слова для вас важливіші за їх зміст, вам буде краще побути там, де ви зараз є, доки я не навчусь правильно розмовляти,- відповів жебрак та й пішов своєю дорогою.