Минає погляд стіни й вікна,
Проходить крізь нічну пітьму,
Несеться сотні кілометрів,
Летить на волю чи в тюрму?
Несусь і бачу й розумію
Як відкриваються шляхи.
Їх безліч, я від них зомлію.
І лабіринтами лягли
Дороги, очі, рухи, звуки...
І радість, і чиясь печаль.
Я боляче втамую смуток
Своїх надій чи сподівань
Тим що побачу й заспокоюсь,
В неспокої своїм засну,
У марення свої сховаюсь,
Свою утіху там знайду.
Але чомусь прямує погляд
І мимохіть долає час:
Що є, що сталось і що буде
Колись... із нами чи без нас.
[500x420]