У мене часто складається враження, що у тебе в очах сірі контактні лінзи. Наче якась частинка світу відкололася у тебе всередині і застрягла у грудях, не дозволяючи дихати. Ти всміхаєшся, але не радієш. Та не має бути.
Я погано тебе знаю. Можливо, ти був дуже самотнім. Або просто відчував себе таким, розповідаючи про те, як ти втрачав друзів через безглузді помилки. Можливо, ти шукав ту єдину людину, яка зрозуміє тебе, буде завжди поруч, зможе кожної миті дарувати тобі кохання, розуміння і тепло... Ти шукав ту частинку себе, яка зіллється з тобою і стане єдиним цілим назавжди...Можливо, ти завжди поспішав, вважаючи, що це лише звичайні проблеми. Можливо, тобі варто лише простягнути руку..
Тобі потрібно відкрити двері у інший світ, озирнутися навколо, а не страждати в полоні своїх думок. Можливо, якісь спогади рішуче не хочуть тебе відпускати. Ти навіть і не уявляв, що вони стануть набагато яскравішими і ціннішими для тебе. Не сумуй, що це закінчилось. Посміхнись, тому що це було.
[160x260]

Блин...Вэн! Я вроде неплохо тебя знаю...
Может я просто привык к тебе настолько, что просто твоя грусть для меня уже дело обычное...Я вот пытаюсь в воспроизвести наши встречи, наше общение, вообще всё время, которое мы как либо проводили в одной компании или просто вдвоем...Я почему -то помню только задумчивого или весёлого Вэна.

З.Ы.

Может просто "радость покинула его..."?

Liberten, наверное я просто очень сильно устал...
Хочу раслабится, отдохнуть...
Хочу тишины и покоя...
Хочу тепла и искренности...

Хочу раслабится, отдохнуть...
Хочу тишины и покоя...
Хочу тепла и искренности...

*тихий вздох* как будто мои мысли...

Рипли, наерное каждый человек на земле об этом мечтает...

Помоему ты это нашел)