[показать]Перед Написаним: Можливо буде краще читати, ви якщо поставите прослуховувати композицію Thelonious Monk - Caravan(у вконтакті є)
Один англійський джентельмен був якось в одній англійській колонії у своїх англійських справах. І проводячи якось своє англійське дозвілля в Африці, він заблукав в пустелі. А англійці, коли потрапляють в якесь скрутне становище, поводять себе трохи нестриманіше, але все так же виховано. Англієць, зрозумівши, що він загубився, дістав флягу, в яку він зранку вилив останній scotch, відкрутив від неї кришку і, примружившись від променів сонця, зробив хвацький ковток. Таким чином, він встиг лише декілька митей, поки кришка не зробила п'ять обертів, опинитися в розгубленому становищі. За всі п'ять днів.
Англійця турбувало те, що в пустелі ніде присісти. Тому він почав ходити, не в надії знайти пеньок чи щось подібне... Просто в пустелі не відбувалося нічого. Нічого за чим можна було б спостерігати, попиваючи scotch. Це схоже на прогулянку якимось шотландським містом,опівдні, подумав англієць.
Треба сказати, що англієць був ситий. за день його запросили на три прийоми, і якщо на першому йому вдалося обмежитись ранковою чашкою чорного чаю з однією з половиною ложки молока, то на інших двох господарі вважали за честь пригостити його вівсянкою, привезеної з Англії та найекзотичнішими фруктами. І...
Саквояж англійця відрізнявся від порожнього саквояжа. В ньому лежали два заточених олівця і один незаточений, новий, широкоформатний зошит, блокнот, блокнот для подорожніх нотаток, фотографія дирижабля "Coastal", із адресою і домашнім телефоном Роберта Чарльза Далласа на зворотній стороні, парасоля, пристібнута до саквояжу, голка з нитками, кольору всіх компонентів його одягу, а також червоного та фіолетового кольору, білет на паром до Ґібралтару, гребінець, парфуми(назву яких англієць ні за що на світі би нікому не сказав, а якщо сказав, то помер би від сорому), трубка, камертон, носовичок, з ініціалами J.D., телефонний записник із червоною, шовковою пришитою закладинкою, будильник, виставлений на без п'яти шість, півлітрова, з лишком, пляшечка олії з оливи, наколінний англійський вовняний плед, лінійка-рулетка на 5 метрів, газетна сторінка із результатами кінних забігів на Ліверпульському іподромі, та порожній флакон парфуми "Caron".
...пляшка апельсинового соку.
Хмм, Десятий номер прийшов перший, сказав про себе англієць, попиваючи сік. Потім Red Fox, Iron Knee, Blue Light і тільки потім Champion, під номером п'ять, прийшов до фінішу. У англійця зіпсувався настрій. Він пообіцяв собі більше ніколи не грати на каталізаторі... Він вирішив залишити соку на вечір і поклав пляшку в саквояж.
Сонце вже було не в зеніті і половина дня вже пройшла, але все ще було достатньо спекотньо. З цього приводу англієць зняв макінтош, закатав штані по щиколотку, задер рукава, та розстібнув верхній ґудзик, знявши бордову краватку. Він дістав парасольку, розкрив її і розтягнувся на піску, готуючи фразу приблизно наступного змісту:
"І Вам доброго дня Сер ... Прекрасна погода чи не так? Якраз для купання. Вона застала мене несподівано, я навіть не захопив із собою купального ко..." І тут він згадав, що сьогодні якраз збирався на п'ятому прийомі скупатися в океані, так як будиночок господарів знаходиться прямо на березі. (мабуть я не помітив його, коли перелічував вміст саквояжу, тому що він лежав під пледом). Через якихось п'ять хвилин англієць лежав в купальному костюмі під чорною англійською парасолею-тростиною, у купальному костюмі, десь під однією із численних дюн пустелі.
Він прокинувся від холоду. Уже давно засутеніло, і, взагалі-то, наступив вечір. Англієць, тремчучи, обернувся навколо - побачив обережно складені речі і почав швидко в них нишпорити. Знайшовши флягу, він зробив довгий ковток, і, не переводячи дихання, почав швидко вдягатись. Шукаючи в саквояжі плед, він помітив, що парасолі немає - мабуть її здуло вітром. Англієць знову засмутився.
В яку незручну ситуацію потрапив перед господарями будиночку на березі. Треба мабуть буде подарувати їм слона. Він не знав як правильно чинити в цій ситуації. Неодмінно вишлю їм вибачального листа, подумав англієць.
Уже був час ланчу. Англієць з’їв два крекери, потім подумав, і з’їв інші три, змочуючи їх в олії. Після ленчу він почав планувати свій день.
Він дістав блокнот і почав писати вибачального листа. Було дуже тяжко пояснити, що він з великою пошаною ставиться до господарів будиночку на березі, і його безтактність викликана непередбачуваними причинами. Через чотири з половиною години, він закінчив складати лист. Іще півгодини вигадував підпис в кінці листа.
І тут він злякався думки, що хтось може ненароком натрапити на нього тут! Він не приймав душ і не голився півтори доби. Його губи потріскались від вітру та сонця. Пісок без кінця затрушується в одяг, а він прогулюється під сонцем без парасолі. Випивши скотчу, він покрокував далі, думаючи про ванну кімнату та шматок сиру Камамбер із гарячими крекерами.
На наступний день він не дуже був схожий на англійця. Хоча впевнений, привітавшись з ним, Ви би пересвідчилися, що він був справжнім англійцем. У нього почалася нежить.
Відчуваючи спрагу, він залпом зробив останній ковток соку, і закопав пляшку в пісок, усвідомлюючи, що якщо його вчинок стане відомим, йому доведеться відмовитись називати себе англійцем…
(ох, доведеться їхати в Америу, чи ще гірше у Францію…)
…Засмучений, радів лиш одному – він забув дзеркальце, на другій поличці шухляди для взуття, коли місіс Маргарет застала його зненадська, в той час як він наводив лад у своєму носі. Пити захотілося знову. Він перевдягнувся в купальний костюм, щоби справляти враження пляжника, шукаючого знесену вітром парасольку і почав шукати недопиту пляшку, яку він нещодавно зарив. Дивно, але знайти він її так і не зміг, хоча і знав напевне, що зарив її десь у пісок. Це теж його не порадувало.
…Він пропустив свій Ленч. Але більш за все, йому хотілося пити. Він не насмілювався уявити перед ким можна з’явитись у такому вигляді, щоб попросити втамувати спрагу, посилаючись на спекотний день та заклопотаність. Англієць, не знайшовши виходу з цієї дилеми, почав пити олію, смакуючи ковток за ковтком.
Зрештою, він усвідомив, що у нього є справи, дещо важливіші, за тамування спраги. Він подивився на сонце, подивився по сторонам, і пішов...
…Прийшовши ввечері в місто, він зайшов на пошту і відправив листа. І, зайшовши, в ресторан, він побачив, як один джентльмен закінчив свою вечерю, і збирався йти.
-Sorry sir, I’ll be highly satisfied, if you let me finish your bottle of juice, sr.
P.S. Допивайте Ваші пакети соку до кінця.