У мене взагалі відбиває бажання погоджуватись чи висловлювати думку, коли потім іще пишуть - от погодьтесь. Вот согласитесь. Я маю на таке відповісти - тааак, точно, так воно і є, саме так; і потім у нас виникне відчуття повного взаємного розуміння і високої освідченості чи культурного піднесення. 

А іще це змахує на висловлення власної невпевненості... Типу погодьтесь, і все, я точно зробив правильний вибір, чи висновок.

А іще ж якщо це сказано в голос з такою прохальною інтонацією, тобто якщо ти от в цей момент не погодишся, то ващє в душу плюнеш, розтопчеш намагання поділитися якимись особистими думками чи чимось подібним. Якщо не згоден, доводиться викручуватись - нннну так, але взагалі-то мені не дуже сподобалось, (або) так, так  здорово, звичайно...

От погодьтесь, і у нас виникне відчуття безмежного розуміння одне одного.