Настроение сейчас - Програш після приспіву

Сьогодні рівно о 00.00.00.01(за Гринвічем?) прийшла весна... Поздоровляю!(Дякую, що повідомили) Весною починаю згадувати, що на дворі може бути тепло. Як здорово ходити в жовтій клітчатій сорочці посеред чорних курток і пальтів, помахуючи пучком волосся, що стирчить з потилиці поміж шапок-гандонок і капюшонів! В уяві з'являється сцена: всі навалюються на цього педестріана, затоптують, заштовхують кудись в куток - все стає як раніше, вони йдуть далі... Такий собі Флеш е, моб, е.

В зимових потягах є своя романтика... Якщо це звичайно не 224й потяг Київ-Ужгород, де з щілини подуває свіжий протягвітерець, батареї майже не працюють, проте прекрасно працює вентиляція(впевнений, що до літа вона успішно ламається)... Щоб відчути що таке, пропоную зайти в маркеті в морозильну камеру і сісти біля вентилятора. 

За інших обставин відчуття зовсім інші. Особливо вони незвичайні, коли в плацкарті всього декілька людей... Це повинно бути десь посеред тижня. Всі їдуть в свою пригоду або ж повертаються до неї. Кожен представляє свою роль цього мініроману. В одному купе їде дядько в светрі і брюках, з портфелем, рочків 35ти - 40ка у справах в якусь віддалену від столиці частину країни, де на нього чекає рутина розчарувань, клопотів і дзвінків,    і повертатиметься він у такому ж плацкарті. Десь збоку, на бокових місцях жінка трохи старша, якій уже не дають 35 років, але і 50 ще теж не кажуть. Взагалі-то, вона пересяде(переляже) скоріше за все... Читає Донцову і час-від-часу щось дістає з сумочки. Десь ближче, чомусь, до туалету їде мужик, приблизно 40ка років, з щетиною і пропитим лицем. Він достатньо здоровезний, і викликає підозри, достатньо привітливий і голосно розмовляє. Скоріше за все працює на будівництві. Жіночка рочків 30-ти, можливо 35, їде з валізкою, тримаючи без кінця під рукою мобільний телефон, теж читає Pocket Book.

Ну і я. З книжечкою і плеєром. Книжка в твердій обкладинці, а в плеєрі «поїздна» музика. Можливо навіть квітка лежить на столі… Постіль я не замовляю, вкриваюсь курткою, під голову рюкзак, у вухах «каплі».

Ми всі п’ємо чай. От тільки будівельник іще водку, а дама з мобільним несмачну каву. Варіанти діалогів описувати не варто, фантазія нам допоможе в цьому…  Я забув незмінну героїню кожного з таких романів, вона залишиться персонажем «поверх» течії роману.  [700x525]