Гуляю я вночі у себе між домами з якоюсь жінкою,а жінка вигулює собачку.Так ось гуляєм ми з цією жінкою,бесіду бесідуєм,тут я їй кажу:"Йдіть вперед,я дожену",а сама думаю:"До туалету хочеться,піздєцпросто...ну добре,сяду тут(ніч,темно,ліхтарі не світять,люди сплять).Наздоганяю жінку з собачкою,бесідуєм далі,Тут до нас підходить мент(Звідки воно там вночі взялося??) і каже:"Мадам,Ваша собака насрала там в кущах,треба піти прибрати,в нас тут має бути чисто"
"Добре,добре,-каже жінка,-моя собака дуже вчена,вона зараз все з*їсть"
І тут ця нещасна собачка встає на задні лапи,бере тарілку, виделку(а їх вона де взяла????мабуть носить з собою на такі випадки)і йде їсти лайно,як біла людина...виделкою, з тарілки...а сама дивиться на мене і питає поглядом"За що?!"


Висновок:я люблю собак