За вікном гроза....падає дощик.Я не люблю такої мокрої погоди, але інколи у таку погоду....дивлячись як крапельки повільно стікають по віконній шибці, так приємно загорнутись у тепле покривало....спостерігати....і думати, згадувати і мріяти. Згадувати як колись малими ми з друзями безтурботно бігали і дзвінко сміялись під таким теплим літнім дощиком)))Або коли ти просто вийшла погуляти з НИМ...і ви попали під дощик і промокли до ниточки....а потім зігрівали один одного у міцних обіймах!Або коли на серці була така ж злива як зараз за вікном.....і ти не могла зупинити той дощ(От я думаю....кожна крапля залишає на шибці прозорий слід, отак і ми інколи залишаємо такі прозорі сліди у наших життях!