Моя бабушка достаточно продвинутый человек.Ходит с мобильником,имеет спутниковую тарелку (сказала что ей нужно знать что в мире твориться).И она периодически пишет в газеты статьи.Вот ее последняя зато какая.

Крик душі
Смішно до гірких сліз

Хочу через газету поспілкуватися з нашими депутатами й дати їм кілька корисних життєвих порад. Я людина похилого віку (77 років), отож маю немалий життєвий досвід, дечому доброму в цьому світі навчилася. Найперша з моїх порад ось яка. Поскільки зараз триває збирання хлібів і підступає час думати про врожай майбутній, а вам, народні обранці, до вересневих виборів робити нічого, то замість того, щоб валяти дурня чи язиками молоти, допоможіть селянину обмолотити врожай, впрягайтеся в селянську шлею й ділом докажіть, як можна підняти село. Це буде доброю для вас розминкою, а то надто вже жирними та лінивими ви поробилися. Навіть на сесії не вміли як слід побитись із-за лінощів і дряпались, як жирні коти. Прихопіть із собою Кравчука з Кучмою і не забудьте купити коси, щоб ними повикошували ті бур’яни на полях, які завелися ще в часи правління двох Леонідів. А ми вас почастуємо картопелькою з кислячком та свіженькими огірочками. І спатимете на свіжому повітрі, під падаючими серпневими зорями — на розтрощених фермах, без вікон і дверей.

Ось під час цієї вакації ми й побачимо, хто як працював у полі. Ударників «капіталістичної» праці, можливо, й рекомендуватимемо в новий парламент, а тих, хто не виконував денної норми, назвемо «персонами нон-грата» і ніколи більше не впустимо ні в парламент, ні в інші державні установи. Хто ж не захоче в село, хай поміняється ролями з шахтарями, металургами, будівельниками — і роботою, і зарплатами, щоб останні хоч трохи відпочили з депутатськими статками на рідних і зарубіжних курортах.

Серед моїх щирих порад є й така. Наш прем’єр лікував коліно в Іспанії і тепер он як гарно витанцьовує на пару з артистками. А що коліно заболіло, то це не дивно, бо не так-то просто у теніс грати. Чим не виробнича травма, щоб її лікувати за державний рахунок? І Цушко своє серце в Німеччину повіз, бо надто вже перестарався на роботі. А я собі й думаю: невже в нашій державі не лікують колін і сердець, чи в цих панів якісь особливі органи, які не піддаються вітчизняній медицині? Чи, як справедливо писала геніальна поетеса, «у панів і кров блакитна»? Добре, що не всі високочолі в Україні без здорових колін і сердець, а то б за оте зарубіжне лікування пустили б державу з торбою по світу. Як на мене, то за ті гроші, потрачені на Януковича, Цушка та інших панів, можна було б накупити багато дороговартісної медичної апаратури.

Скажу й таке: не так давно я лікувала коліно у Хмільнику, а хворе серце в Києві. На власні очі бачила й душею відчула, які в нас чудові й чуйні лікарі (за окремими, звісно, винятками)! І слава Богу, що в нас позалишалися такі медичні центри, які збудовано колись. Одне слово, є, є де лікуватись у себе вдома. А тим владцям, які квапляться для цієї справи за кордон, треба було б найперше лікувати голови, щоб із нас не сміялися кури. А хіба не смішно до гірких сліз: нами керують тут, а лікуватися й поправляти здоров’я їдуть «за бугор» за наш же рахунок.

Тетяна КАЩУК. Козятинський район Вінницької області.

а ведь все что она написала действительно правда....обидно((((