Настроение сейчас - грустно

Життя ніби вилетіло з вікна іномарки поспішаючої по поверхні швидкісного шосе. Ніби дорога цифрова камера, що летіла кубирем, підкоряючись лише інерції. ... Кружилася над асфальтом, танцювала, з тріском розлітаючись на маленькі деталі зі скла, металу і пластика ...


Там всередині, де то під товщею корпусу були дорогі мені картинки ... Якісь спалахи з самого життя… Картинки, які я любив, і можливо саме через них вона полетів танцювати по асфальту ..


Хотілося закрити очі, сидячи на лавочці, і відкрити їх на інщій, з кимось теплим.

Я згадав, як ми билися з Олексіем.
Я згадав, як я набирав смску під партою.
Я згадав, як Олег купив ті ж дві пари "найка", що і я.
Я згадав, як обіймав Катю під мостом.
Я згадав, як ми з Дмитриком лежали на даху.
Я згадав Діну, яка замалювала своє ім'я фарбою.


Якщо можна зателефонувати в інше місце, чому не можна зателефонувати інший час? Тільки щоб сказати «люблю» ... Не розумію ...


Прокидатися кожен день, щоб знову засипаючи звинувачувати себе в тому, що ти нічого не змінив, знаючи, що це було в твоїх силах, а ти, думаючи що прагнеш чогось іншого втратив все?

Раніше я думав, що в самих страшних снах людина бачить як все було добре в неї колись. Але тепер стає очевидно, що мало що може бути страшніше, ніж бачити, як добре все могло би бути ..

Взагалі то я зупинився на секунду, і подумав: «а може знову, як тоді?». Придивився, і зрозумів що ні, на цей раз все більше.. Щось огидне та бридке проповзло по моєму хребті. І стало холодно дуже.


Не знаю, іноді в мутних діалогах я граю за команду «але», іноді з команду «якщо», а толку, якщо знаю що був неправий? Робив боляче людині, яку найбільше любив?



Ковтнув нарешті прохолодні повітря, вистрибнувши з маршрутного таксі.
Купив іграшку для сестрички.
Обув нові кеди, привів до ладу пальто.

[604x453]