Привіт (кому?). Вчора подивився фільм тірєсний - навіть поміняв його на годину (дві) сну.
Ефект метелика. Га - може навіть саме сюжет фільму сподвиг мене на ці рядки. Скажу я вам - гарне відображення хибного уявлення буття. Паралельних ліній життя - не існує. Шлях по якому ми рухаємось - один. Навіть вибір - це ілюзія. От якби в дитинстві я більше вживав молочних продуктів - в мене були б кращі зуби, кістки - я би став успішним бо був би впевненим у собі, користуючись успіхом у протилежної статі. Але так не трапилося. Мозок грає у гру причинно наслідкових звязків - для того, шоб моделювати нашу поведінку і не повторювати "помилок". На цьому минуле закінчується (на цій землі, у цьому вимірі) - і миттєво стає майбутнім - а Тепер практично не існує. Як же ми переживаємо сприводу не сдійснившогося (ги) майбуття. Єдине з чим погоджуюсь - шо все взаємодіє - і речі які ми не хочемо, і які не можемо бачити.
Коли ж ми живемо?