Настроение сейчас - Low grafic mode

ьгодні – День народження мого батька...

Йому було б - 77. Доречі, я не знаю. 77 – це ювілей,чи ні?

Він прожив 58 років. Повних, швидких, до надриву стрімких 58 років.

Дитинство воєнне, освіта – здебільшого самотійна. Вже маючи більше 30-ти років, самостійно вивчив німецьку. Щоб вільно спілкуватися з однією людиною,що більшістю проживала в ФРН, читати в оригіналі Гьоте та таємно привезені номери бундесового „Шпігеля”. Фаховий інженер, талановитий керівник, душа будь-якої компанії, блискучий підприємець, оратор,співак та музИка, він ніколи не зупинявся. Він справляв враження реального втілення „перпетум мобіле”. Все життя – спорт. Бокс, туризм, лижі,хокей, дайвінг( у 70-х роках минулого вже сторіччя!!! Тоді це називалося підводним мисливством з аквалангом). Автолюбитель від Бога, він і за кермом був як і в житті)))) Стрімко, вірно, швидко,миттєво приймав єдино вірні рішення. Мені завжди здавалося, що він буде вічним,як вчення Маркса ( тому що воно – вірне). Доречі, будучи українцем, саме він настояв на тому, щоб я вчився в українській школі і смае він сказав мені " Зараз нас вчать, що усі ми - єдина нація "Совєцкій народ" і тобі може здатися дещо дивною моя наполегливість у тому, щоб ти вчився українською і вільно нею спілкувався, але так буде не завжди.Настане час,коли російська мова буде сприйматися на слух як дещо кумедне та недотепне".Єдине, що йому не вдалося – натішитися онуками. Батьки розлучилися. Із сім”ї пішов він. По-чоловічому. Не взявши навіть зимового одягу. Тільки – грубо кажучи – зубну щітку та панчохи.

Вже потім, мати відправила мене до нього погостювати і відвезти теплий одяг. Хоча, згодом я зрозумів, що то був лише привід. Насправді, вона бачила та розуміла, що мені геть не доходить,чому він це зробив, але – будучи жінкою від природи мудрою- вона знала, що згодом я зміню своє відношення до їх розлучення . Пізніше, вже після служби у війську, я знову поїхав до нього. І був уже зовсім не тим 16-ти річним категоричним підлітком. Ми багато розмовляли, досить гаряче сперечалися,хоча –звісно- любили один одного. Але навіть в 20 я ще не розумів так гостро тієї хиткої різниці між коханням до матері та коханням навіть до найкращої жінки у світі – твоєї дружини.

Я так гадаю, що саме про це він мені хотів сказати та не сказав. А я хотів сказати, що зрозумів вже, що то було його життя і він мав право прожити його як вважав за потрібне.

Хоча тоді вже мені було досить ясно, що – як батько – він дав мені у житті набагато ( в мільйони разів більше) ніж інші батьки своїм синам. Не в першу чергу матеріально. Річ зовсім про інше. Про ставлення до жінок, до дітей, до літніх людей. Про ставлення до грошей, до формування аналітичного складу розуму, до стилю, до музики, до книг,політики,ворогів ... до всього.

Він прожив дуже нелегке, але яскраве життя. Враховуючи, що це було при комунізмі, я би навіть сказав – вибухове,блискавичне життя .Вже майже 20 років, як його немає зі мною.... а мене засмучує і не відпускає душу одне – мені весь час здається, що ми не договорили з ним. Про сАме головне, про найголовнішу істину, про те, що я ніколи не зможу пізнати без нього.

З днем народження,БАТЯ!

Я сумую за тобою і завжди буду.

Я кохаю тебе і завжди буду.

Я пам”ятаю тебе і завжди буду.

З Днем народження,БАТЯ,

Земля пухом тобі і Господь – твій спокій.

З Днем народження,БАТЯ....

Як і ти – Чиж. 14.05.2009