Это цитата сообщения Josef_Svejk Оригинальное сообщение

1. Щодо "раба".
Поняття це дуже широке... Наприклад, прагнення "сильної руки" при владі - це ніщо інше, як прояв внутрішнього рабства, й він більше ніж притаманний значній кількості нашого населення: достатньо пригадати, під яким гаслом, окрім, звичайно, популіських обіцянок, пройшла до ВР ПР на чолі з Залізним Господарем (як його називала пані Герман).
Та й взагалі, щодо "Я лично себя рабом не считаю и не считал, да и хрен когда считать буду", так це - суто суб'єктивна оцінка.
Я, наприклад, переконаний, що ніхто мною не "скористався", ти ж вважаєш по-іншому. Й навпаки, я вважаю, що усі ми, народжені за комуни, volens nolens є такими самими рабами, як євреї, народжені у Єгипті, й досягти тієї ступені внутрішньої свободи, коли не обмежуєш це поняття відсутністю "кутузок", "10-ти років за анекдот", забороною читання газет тощо нам не судилось.

2. Тепер щодо тієї самої СВОБОДИ.
Конкретно подивімося на свободу слова.
Впродовж двох років журналістів не примушували працювати за "темниками" (кілька днів тому вони знову з'явились наразі на НТН, але що далі буде - не відомо).
Впродовж двох років журналістів не вбивали. Поки що правда ця практика ще не повернулась, але побиття журналістів Калашом з ПР та +Павло з проянуцької Церкви вже мало місце, так що...
Впродовж двох років не було спроб взяти в обценьки цензури і ліцензування Інтернету. Зараз такі намагання є.
Перелік можна продовжувати, але й цього більш ніж достатньо.

Щодо корупції і хабарництва за часів помаранчевих...
Переважна більшість "фактів" не була підтверджена жодним з докуменітв (приклади - Порошенко, Жванія, Червоненко тощо), а там, де підтверджено (наприклад - "мерс" Івченка) - було вжито реальних піджопників. А якщо йдеться про Луценка, Гриценка і Тарасюка, то тут просто нема чого коментувати. "Корупція без особистої мотивації" - це перл, подібного якому ще, напевно, не знала світова юриспруденція.

Щодо тих самих політиків - погоджуюсь. За помаранчевої більшості переважна більшість політиків - знайомі обличчя. Але з однією подробицею. За Кучми вони було знані переважно як опозиціонери у державі, де прав опозиції не було у принципі. Щодо "тепер"...
Ну тут точно - знайомі все мурмила: зек-двуходок, Пахло, Кушнарь, Корпачова, Бойко, Симоненко, протрансферні Мороз з Цушком... Проби нема де ставити.
Але одна деталь: дідька лисого вони б пройшли до влади, якби в країні діяли не демократисні норми, а те, що діялось за їхнього попереднього владарювання...
І, відповідно, "победу из рук упустили", швидше не "по глупости своей" (хоча й не без цього), а через вірність тим самим ідеалам Майдану, головний з яких був сформульований ще Вольтером: "Я можу прагнути вбити вас за ваші переконання, але я готовий вмерти за те, щоб ви могли їх висловити".