[450x607]
В колонках играет - Fergie

Сліпі дощі, неначе каяття
Відлічують секунди роставання
Близький душі, мов сонцеві світання
Цей чоловік іде з мого життя.
Мені б умерти на його очах,
Або стіною стати - не пустити
Себе скарати, а його простити,
Припавши до промокшого плеча.
І я кажу: "Не вийшло, не журись...
Не вміючи втішаю - так буває,
Людина все, що хочеш забуває
І з нами станеться таке колись."
До відчаю, до самозабуття
Тримаюся, аби не закричати,
Хоч, що б уже, здавалося, втрачати
Цей чоловік іде з мого життя.

Людмила Овдієнко (1996р.)